Державній пенсії не бути: в Україні демографічна криза
У Кабміні представили оцінку населення України. Прогноз невтішний: скоро українці можуть залишитися без пенсій.
Окремий вид графічного мистецтва - коли в одному зображенні, побудованому на великому масиві даних, вміщаються масштабні процеси, що зачіпають кілька поколінь, буквально десятки мільйонів людей.
Хороший приклад такої візуалізації - віково-статева піраміда, яку разом із загальною оцінкою населення України минулого тижня презентував міністр Кабінету міністрів України Дмитро Дубілет.
Те, що показано на графіку не залишає сумнівів - державної пенсії не буде. Її не буде кому платити. І це далеко не єдина погана думка, на яку наштовхують ці дані: пенсій не буде у більшості з молодих українців.
Пенсій не буде у всіх
Далеко не новина, що Україна має великі проблеми з демографією. За деякими прогнозами, в 2050 році (через 30 років) 10 українців працездатного віку будуть утримувати 23 пенсіонерів.
Дослідження Дубілета кілька зміщує часовий горизонт, на якому у нас можуть початися катастрофічні проблеми з пенсійною системою.
Спад в народжуваності середини 90-х давно виділявся на віково-статевих пірамідах України різних років. Його наслідок - зараз ми маємо в два рази менше 15-25-річних українців, ніж 30-40-річних громадян.
До чого призводить така струкутра населення, ми побачимо в доступній для огляду перспективі: працездатного населення все менше, пенсіонерів та громадян передпенсійного віку, в відносних цифрах, все більше.
Завдяки "піраміді", станом на 2020 рік ми бачимо, що проблема не просто не зникла, вона посилюється: в останні кілька років Україна пережила (і, можливо, до сих пір переживає) новий спад народжуваності, схожий за масштабами на те, що було в 90-х. Це означає, що вже через 10-15 років ми будемо говорити про справжню трудову кризу: молоді буде в 2 рази менше, ніж українців у віці 40+.
Це вирок для солідарної пенсійної системи. Згідно з дослідженням USAID, в 2035 році середня пенсія в Україні складе 23% від валової середньої зарплати (враховує податки і внески). За даними Пенсійного фонду, розмір середньої пенсії в 2019 році склав близько 3100 грн - це приблизно 30% від валових зарплат.
Хто буде платити ці 23% - велике питання. Крім демографічних проблем не можна забувати і економічну складову: трудову міграцію ніхто не відміняв. Немає гарантії, що наша молодь, якій і без того недостатньо для утримання всіх пенсіонерів, через кілька років не віддасть перевагу Україні будь-яку іншу країну.
Держава вирішує проблему повільно: всі лаються за контроль над ринком
Потенційні проблеми вже давно обговорюються на вищому державному рівні. У 2017 році в Україні почалася реформа, яка передбачала, що з 2019 року в нас з'явиться другий рівень пенсійної системи - обов'язкові накопичувальні пенсії.
Досі цього так і не відбулося. Новий орієнтир - 2023 рік, п'ять років по тому після реформи 2017 року і 20 - після того, як в Україні з'явилися законодавчі норми, що дозволяють громадянам накопичувати на пенсію.
У 2018 році - приблизно за півроку до граничного терміну впровадження другого рівня - в парламенті знаходилося відразу два конкуруючих законопроєкти: один депутатський, інший - розроблений Нацкомісією з цінних паперів та фондовому ринку (НКЦПФР).
Закони представляли різні концепції роботи ринку (хто контролює обов'язкові накопичення, яких учасників допускати), але жодна так і не наблизилася до впровадження на практиці.
Зараз у Верховній Раді знову з'явився закон, схожий на пропозицію НКЦПФР 2017 року. Чи буде вона підтримана? Питання, як і раніше, дискусійне і вимагає доопрацювання. Як і минулого разу, є думка, що воно не вирішить проблему, а навпаки - спровокує додаткові витрати бюджету і потенційну корупцію.
Це означає, що основні дискусії про те, як створити безпечну систему пенсійних накопичень в Україні, ще попереду. "Перепис Дубілета" показує, що часу на суперечки залишилося не так вже й багато.
Українці не розуміють масштабу загрози
Що буде, якщо в 2023 році накопичувальні пенсії так і не з'являться в Україні? Українські пенсіонери - нинішні і потенційні - в такому випадку мають два варіанти. Перший - чекати, поки демографічні проблеми остаточно підкосять солідарну систему. Другий - накопичувати самостійно.
Така можливість в українців є вже 20 років. За даними Нацкомфінпослуг, на початок липня 2019 року в Україні було 63 недержавних пенсійних фонди (НПФ) - так званий третій рівень пенсійної системи.
Багато з приватних фондів демонструють стабільно хороші показники, даючи прибутковість в 15% річних і вище, що перевищує інфляцію за останні три роки. При цьому ніхто не змушує українців всі свої заощадження віддавати НПФ: навіть суми в 100-200-500 грн в місяць через 20 років можуть стати відчутним збільшенням до державної пенсії.
Але поки кількість учасників недержавних пенсійних фондів неприємно вражає - 868,6 тис. осіб. В країні, де громадян пенсійного та передпенсійного віку 12,4 млн, така статистика не може не лякати.
Джерело: Ліга.Фінанси